Полтавщина - аграрний район. Від слова "зовсім". На всю область - лише пара міст, та й як міст - не міст у західному розумінні цього слова, а поселень, схожих на місто. Все населення Полтавщини жило в селах, а ті полтавці, що жили в "містах" на бюргерів схожими не були. Як зараз - "кияни", які приїхали з Житомирщини, Чернігівщини і ще Бог знає звідки.
Я хочу сказати, що історія України - це історія: - аграрного народу; - аграрного народу, схильного до екстріму (воєн, повстань і далі по списку). В таких умовах виховується людина за своїми віруваннями більше близька до протестантизму. Якщо католицизм і православ'я - це релігії традиції та обряду, то протестантизм - навпаки, внутрішнього почуття. Та й це внутрішнє релігійне почуття піддавалося досить суттєвій редукції - людина, яка тяжко працює на землі і готова розпрощатися з власним життям щодня - не схильна до формальностей. Формальності - це атрибут бюргерів, які захищені кам'яними мурами осель та міст, з відносно планованим та розміреним життям. І ще одне - степовики не визнають авторитетів. Священник, який претендує на статус авторитета, ризикує не досягти успіху в середовищі анархістів.
У селян Західної України не було землі від слова "зовсім". Почитайте "Камінний хрест" Ю.Стефаника. І про хвилі еміграції. З степової України не емігрували. Західна Україна - це район з великою щільністю населення, звідси - традиції і таке інше плюс дефіцит землі. Завжди з подивом слухав про вечорниці - у нас такого ніколи не було. Спробуй дійти 15 кілометрів по степу по коліно в снігу до клубу, ага. А вірити Кравчукові - ну то такоє)))
Польща - це регіон містян. Подивіться на Краків і порівняйте його з яким-небудь Києвом. В Україні міста - це такі великі селища, в Польщі міста - це міста. Подивіться як поляки Львів розбудували. І порівняйте його з Житомиром.
І в Польщі ніколи не було екзистенційної загрози. Їх ніхто ніколи не погрожував вирізати. Безпека плюс купа міст - ось і мають католицизм. Така сама ситуація у південній Німеччині. А в Британії завжди жили атеїсти - там хоч і були міста, але існувала екзистенційна загроза - смерть від голоду, безробіття. Голодний прагматик або піде в протестантизм (див. "Америка"), або забуде про церкву. Йому виживати треба, а не брати участь в обрядах. Тому найуспішніші нації - протестанти (здебільшого), у них тупо не вистачає часу на свята та обряди, і якщо вони мають якісь релігійні почуття - то суто особисті. Та й протестантизм часто у них не фанатичний, часто межує з атеїзмом чи агностицизмом. Ось тому Британія відносно спокійно віднеслась і до протестантизму, і до реформи Генріха 8.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
no subject
Date: 2020-02-15 07:14 pm (UTC)Я хочу сказати, що історія України - це історія:
- аграрного народу;
- аграрного народу, схильного до екстріму (воєн, повстань і далі по списку).
В таких умовах виховується людина за своїми віруваннями більше близька до протестантизму. Якщо католицизм і православ'я - це релігії традиції та обряду, то протестантизм - навпаки, внутрішнього почуття. Та й це внутрішнє релігійне почуття піддавалося досить суттєвій редукції - людина, яка тяжко працює на землі і готова розпрощатися з власним життям щодня - не схильна до формальностей. Формальності - це атрибут бюргерів, які захищені кам'яними мурами осель та міст, з відносно планованим та розміреним життям. І ще одне - степовики не визнають авторитетів. Священник, який претендує на статус авторитета, ризикує не досягти успіху в середовищі анархістів.
У селян Західної України не було землі від слова "зовсім". Почитайте "Камінний хрест" Ю.Стефаника. І про хвилі еміграції. З степової України не емігрували. Західна Україна - це район з великою щільністю населення, звідси - традиції і таке інше плюс дефіцит землі. Завжди з подивом слухав про вечорниці - у нас такого ніколи не було. Спробуй дійти 15 кілометрів по степу по коліно в снігу до клубу, ага. А вірити Кравчукові - ну то такоє)))
Польща - це регіон містян. Подивіться на Краків і порівняйте його з яким-небудь Києвом. В Україні міста - це такі великі селища, в Польщі міста - це міста. Подивіться як поляки Львів розбудували. І порівняйте його з Житомиром.
І в Польщі ніколи не було екзистенційної загрози. Їх ніхто ніколи не погрожував вирізати. Безпека плюс купа міст - ось і мають католицизм. Така сама ситуація у південній Німеччині. А в Британії завжди жили атеїсти - там хоч і були міста, але існувала екзистенційна загроза - смерть від голоду, безробіття. Голодний прагматик або піде в протестантизм (див. "Америка"), або забуде про церкву. Йому виживати треба, а не брати участь в обрядах. Тому найуспішніші нації - протестанти (здебільшого), у них тупо не вистачає часу на свята та обряди, і якщо вони мають якісь релігійні почуття - то суто особисті. Та й протестантизм часто у них не фанатичний, часто межує з атеїзмом чи агностицизмом. Ось тому Британія відносно спокійно віднеслась і до протестантизму, і до реформи Генріха 8.