Святая Русь продуцирует атеизм

[tipa_bandera]

РПЦ (как и УПЦ МП) про «Святую Русь» уже давно все уши прожужжали. Только забавный нюанс — где была т.н. святая православная Русь там расцветал атеизм, и то радикальный. Как это было в СССР ми в курсе, а вот как это отобразилось на Польше:

В Украине этот отпечаток тоже можна проследить, ибо чем больше на запад (где не были под РИ и меньше времени провели в СССР-РИ), тем больше религиозность. В тему: Тов. Сивохо похвалил священников УПЦ МП, благословлявших и охранявших Гиркина-Стрелкова.

Comments

[invader-avenger.livejournal.com]

Така собі кореляція. Анархічний степовий схід був анархічним в усьому, і в релігійних справах також.
Шевченка почитайте, у нього складні відносини з Творцем завжди були, а він - не з анархічнішого регіону

[tipa-bandera.livejournal.com]

Ні, на західній Україні більш релігійне населення. Для мене було здивуванням побачити, що на тій же Полтавщині будувати в неділю (чи класти бруківку, для прикладу) - це звична річ. Для Львівщини це нонсенс, сумніваюсь, що навіть якщо захочеш таке організувати, то чи знайдеш майстрів на таку роботу в неділю. Ось простий доказ, кількість населення на одну громаду (тобто, чим менше число, тим більше громад):



34,5 відсотка (або 11642 громад) релігійних громад розташовано у західному регіоні України, 23 відсотки (або 7762 громад) розташовані у центральному регіоні, 17,3 відсотка (або 5853 громад) розташовано у південному регіоні та лише 9,3 відсотка (або 3138 громад) розташовано у східному регіон

[invader-avenger.livejournal.com]

Південь і схід - анархісти і нон-конформісти. Згадайте козака Пацюка, який жере галушки в ніч перед Різдвом. Або козака Мамая, якого зображували без хрестика на шиї. Про Шевченка я вже згадував. Обряд - це ознака усталеного життя, бюргерства, містян. Степовики, які орали землю з рушницею на плечі ніколи не знали, що таке обряд, бо не мали усталеного життя - кожен день міг стати останнім. Тому робота й була вища за обряди, бо робота - це хліб, хліб - це життя.
Степова Україна ніколи не була ментально радянською, але була де-факто атеїстичною. Ну як атеїстичною. Скоріш, релігійною без фанатизму. Спробуйте загнати степовика щосуботи чи щонеділі до храму, ага. У нього є значно важливіші справи.
У західного українця землі нема, працює він не на себе, а якщо на себе, то покупці його товарів/послуг - такі ж віряни як і він, до його ятки у вихідні все одно не прийдуть, тому всі масово йдуть до церкви.
Справа тут не в ментальності чи ще в чомусь, а в звичайній економіці. Праця на землі не знає що таке свято.

[tipa-bandera.livejournal.com]

Ви хочете сказати, що колись на Полтавщині "степовики" працювали в неділю чи на релігійні свята? І ваш розподіл на містян теж не дуже працює. Українці на ЗУ переважно були селянами, а не міщанами. З чого ви вирішили, що в селян ЗУ не було землі? Ще Кравчук розповідав, що він був з бідної сім'ї, у них було близько 5 гектарів землі. А як тоді поясните схожу ситуацію в Польщі?

[invader-avenger.livejournal.com]

Полтавщина - аграрний район. Від слова "зовсім". На всю область - лише пара міст, та й як міст - не міст у західному розумінні цього слова, а поселень, схожих на місто. Все населення Полтавщини жило в селах, а ті полтавці, що жили в "містах" на бюргерів схожими не були. Як зараз - "кияни", які приїхали з Житомирщини, Чернігівщини і ще Бог знає звідки.

Я хочу сказати, що історія України - це історія:
- аграрного народу;
- аграрного народу, схильного до екстріму (воєн, повстань і далі по списку).
В таких умовах виховується людина за своїми віруваннями більше близька до протестантизму. Якщо католицизм і православ'я - це релігії традиції та обряду, то протестантизм - навпаки, внутрішнього почуття. Та й це внутрішнє релігійне почуття піддавалося досить суттєвій редукції - людина, яка тяжко працює на землі і готова розпрощатися з власним життям щодня - не схильна до формальностей. Формальності - це атрибут бюргерів, які захищені кам'яними мурами осель та міст, з відносно планованим та розміреним життям. І ще одне - степовики не визнають авторитетів. Священник, який претендує на статус авторитета, ризикує не досягти успіху в середовищі анархістів.

У селян Західної України не було землі від слова "зовсім". Почитайте "Камінний хрест" Ю.Стефаника. І про хвилі еміграції. З степової України не емігрували. Західна Україна - це район з великою щільністю населення, звідси - традиції і таке інше плюс дефіцит землі. Завжди з подивом слухав про вечорниці - у нас такого ніколи не було. Спробуй дійти 15 кілометрів по степу по коліно в снігу до клубу, ага. А вірити Кравчукові - ну то такоє)))

Польща - це регіон містян. Подивіться на Краків і порівняйте його з яким-небудь Києвом. В Україні міста - це такі великі селища, в Польщі міста - це міста. Подивіться як поляки Львів розбудували. І порівняйте його з Житомиром.

І в Польщі ніколи не було екзистенційної загрози. Їх ніхто ніколи не погрожував вирізати. Безпека плюс купа міст - ось і мають католицизм. Така сама ситуація у південній Німеччині. А в Британії завжди жили атеїсти - там хоч і були міста, але існувала екзистенційна загроза - смерть від голоду, безробіття. Голодний прагматик або піде в протестантизм (див. "Америка"), або забуде про церкву. Йому виживати треба, а не брати участь в обрядах. Тому найуспішніші нації - протестанти (здебільшого), у них тупо не вистачає часу на свята та обряди, і якщо вони мають якісь релігійні почуття - то суто особисті. Та й протестантизм часто у них не фанатичний, часто межує з атеїзмом чи агностицизмом. Ось тому Британія відносно спокійно віднеслась і до протестантизму, і до реформи Генріха 8.

[invader-avenger.livejournal.com]

Голодній людині складно в церкві. Вона про хліб думає, а не про спасіння. А тим більше - голодній людині, яка щодня ризикує бути вбитою чи турками, чи татарами, чи поляками, чи кацапами. Чи Марусею Чурай, най би її шлєк трафив. Та й не вірить голодний смертник у формальності. Йому не обряди потрібні, а конкретний хліб і безпека. Тому й степовики не були релігійними, а якщо й були - то десь на внутрішньому рівні, без обрядів та формальностей. Не думаю, що комуністи тут щось в Україні нове придумали чи принесли щось таке, чого раніше не було. Скоріш навпаки - спротив українців комунізмові був на якомусь рівні і спротивом російському православ'ю (див. Д.Зільберман "Православна етика і дух комунізму").
Полтавчанин Гоголь пише нам про Вакулу, який перед Різдвом катається на чорті, про Пацюка, який жере скоромне, про Хому Брута, який гине в церкві і т.д. і т.п. Це не авторські вигадки - тут він повністю відповідає українському контексту. Подивіться на козацькі ікони, де вони до Покрови примальовують себе. Сміливі люди були. Це ж треба - до ікон січову старшину примальовувати. І спробуйте знайти хрестика на козакові Мамаю. Спеціально передивився зображення від найдавніших до 19 століття - чомусь не знайшов. І у Тараса нашого Григоровича Бог - це такий співрозмовник, якого він дозволяв собі облаяти.
І сама українська література почалась з язичницього блазнювання ще одного полтавця - Котляревського.

Почитайте Ільченка "Козацькому роду нема переводу" - там багато совкової туфти, але сутність схоплена в цілому вірно. Українська література - це рівень Гомера, який не розрізняв богів та людей. Те ж саме в українській літературі відбувається.

Резюмую. Історично українець - голодний смертник, прагматик, виснажений важкою фізичною працею (5 гектарів, бгггг), який чудово знає про те, що його будь-якого дня вб'ють (поцікавтесь етимологією слова "виховати"). Йому цікаві більш суттєві речі, аніж формальності чи самозвані авторитети. Пам'ятаєте, куди посадив Гоголь дяка? До брудного мішка.
Західних українців поляки з австрійцями навчили ходити строєм. Степовики строєм не ходять. Не вміють.

[invader-avenger.livejournal.com]

Віруючий містянин вписаний в подвійну систему ієрархії - космічну, на верхівці якої є Бог, і соціальну, на верхівці якої стоїть духовенство і мирська влада. Степовик не знайомий з ієрархіями, його зв'язки - не вертикальні, а горизонтальні.
Аграрій залежить від двох факторів - власних зусиль та погоди. Здоров'я та погода від нього не залежить, тому можна було б очікувати релігійності... Але ніт. Вимолити здоров'я, мир чи хорошу погоду не завжди вдається, тому анархіст буде покладатись на власні зусилля, аніж на трансцендентне. Яскравий приклад - атеїстичний Китай. Він і до Мао був атеїстичним усю свою історію. Тому що був аграрний в умовах мінливої погоди. Що буде відчувати людина, яка просить у Бога здоров'я та хорошої погоди, а не отримує? Отож.
Бюргери від погоди не залежать. Для них церква - це важлива ланка їхньої стабільної соціальної ієрархії. Західні українці - істоти соціальні, для них вертикальні зв'язки надважливі, вони виживають за рахунок соціальних структур - подивіться скільки зараз посадовців в Києві сидять на цікавих посадах. Вони вміють пересуватись кар'єрними драбинами, і церков тут зіграла не останню роль.
Степовики від соціуму не залежать. Вони залежать від плодів своєї праці і неконтрольованої погоди, з якою домовитись не можна. Вони випадають як з космічної ієрархії, так і з суспільної. Ієрархії їм не потрібні.

[bozkurt-turan.livejournal.com]

тем больше религиозность

И что тут хорошего? Более высоким уровнем мракобесия не стоит хвастаться.

И да, в Степи всегда было трудно с иерархически организованными религиями, что с христианством, что с Исламом (на намазы времени нет, некогда отвлекаться от стада, для содержания имамов нет достаточных материальных средств, а как-то заставить подчиняться тяжело - Степь большая, и "верблюд с поклажей весь мой караван" - ушел и все тут), потому как сарты казахов, так и аварцы и прочие дагестанцы ногаев всегда называли "плохими мусульманами". Так что и "новоросские" украинцы или русские тоже были "плохими христианами". Но не факт, что это было плохо.