Как советы "Кобзарь" сокращали, и во Львове украинский язык отменяли.

[tipa_bandera]

История многослойная, от 60-х до конца 70-х. Но я и не подозревал, что в СССР «Кобзарь» редактировали, считали его опасным. Итак, Гончар описывает, что был в УССР такой кремлевский ставленник как Маланчук (секретарь ЦК КПУ по идеологии). И этот товарищ отметился многими украинофобскими «подвигами», один из которых — удаление нескольких поэзий Т. Шевченка из «Кобзаря». Когда после изгнания Маланчука снова выдали обрезанный «Кобзарь» получился скандал:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 413, Том II, 2003 р.

Ха, совок повторил «успехи» Российской империи! Годом ранее О. Гончар с превеликим удовольствием описал как на пленуме ЦК выгоняли Маланчука с должности идеолога (в этом случае даже не посетовал на русский язык на заседании):

О. Гончар, "Щоденники", ст. 369-370, Том II, 2003 р.

А вот как в Вики описывают запрет Маланчуком украинского языка во Львовской области:

У грудні 1964 — лютому 1967 р. — секретар Львівського обласного комітету КПУ. Перебуваючи на посаді секретаря Львівського обкому КПУ з ідеології, набув слави теоретика й борця з українським націоналізмом, самочинно призупинивши на території Львівської області рішення про обов'язкове введення української мови у вищих навчальних закладах. У розріз з політикою тодішнього керівництва ЦК КПУ секретар Львівського обкому Валентин Маланчук надрукував у Москві кілька статей, де боротьбу з націоналізмом розглядав як основне завдання компартії. Перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест різко відреагував на виступ Маланчука, але просто зняти Маланчука з роботи не зміг, бо той здобув підтримку кремлівських ідеологів. Тому Шелест у лютому 1967 році перевів Маланчука на посаду заступника міністра вищої та середньої спеціальної освіти Української РСР, що в тодішніх умовах фактично означало зупинення партійної кар'єри. Офіційним ґрунтом до усунення Маланчука послугувала його груба поведінка зі львівською науковою та творчою інтелігенцією.

Если вы не  в курсе, то в 1953 году было постановление пленума ЦК КПУ о том, что надо приостановить русификацию ЗУ. Оказывается Маланчук лично этот процесс остановил. В российской Вике это описывается особенно метко:

Находясь на должности секретаря Львовского обкома КПУ по идеологии, приобрел славу теоретика и борца с украинским национализмом, приостановив на территории области решение об обязательном введении украинского языка в высших учебных заведениях.

Что и требовалось доказать — для совка (для России) разговор на украинском = украинский национализм. Национализм = зло. Украинский язык = зло.

З.Ы. О. Гончар это дело так не оставил, и пошел по кабинетах, чтобы отбить полный «Кобзарь»:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 415, Том II, 2003 р.

  Партийные чинуши невзлюбили О. Гончаря за его назойливость:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 416, Том II, 2003 р.

Общество тоже не игнорировало сокращение «Кобзаря», задавало вопросі на литературных вечерах:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 427-428, Том II, 2003 р.

Вопрос был на слуху в среде интеллигенции. И долго мусолился:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 439, Том II, 2003 р.

Уже 1981 год, вопрос не решен:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 455, Том II, 2003 р.

В тему: О. Гончар усвідомив, що живе в завойованій країні і Росія руйнує націю, 1979 р.

Джерело. 

Comments

[grid-ua.livejournal.com]

А що то за Мільман, про якого Гончар говоре в запису від 26.04.1979 р.? Чи то такий натяк на його, Маланчука, єврейське походження?

[salariman.livejournal.com]

Спасибо за пост! Включил в свой сборник фоторепортажей (https://salariman.livejournal.com/75626112.html)

[storminder.livejournal.com]

Ну таке щодо версії про єврейство. Навіть, якщо вона вірна, то це ні на що не впливає.
Он Сергій Мазлах (Робсман) таки мав єврейське походження, але був одним з найкращих синів українського народу та одним із засновників українського націонал-комунізму.
Бо все вирішує у першу чергу ментальність та самосвідомість.

[bozkurt-turan.livejournal.com]

Їх двоє таких було - Маланчук і Федорчук. Маланчук займався ідеологією. Федорчук, тупий "сапог" зі СМЕРШу, очолював український КДБ. Це за ним вбивство художниці Горської, можливо, і композитора Івасюка. Потім, вже в 80-х його перевели в Москву, де він очолив загальносоюзний КДБ. Там він прославився грубістю і дурістю, тому співробітники поскаржилися Андропову, на той час вже Генсеку КПРС, і Федорчука перевели на посаду міністра внутрішніх справ. Серед кдбістів виник жарт: "Чули новину? Федорчука забрали в міліцію!"