Історія України

Какая-то кляуза Ф. Овчаренку, как секретарю по идеологии, на «старые грехи» О. Гончара: 

А Гончар молодец! А вы говорите Ницой, Фарион...

Джерело: Спогади / Ф. Д. Овчаренко; уклад. В. Г. Буткевич. – Київ: Оріяни, 2000

Джерело. Дуже пізнавальні записи, що дають можливість побачити зріз тривалого періоду радянської епохи. Для своєї, а можливо й вашої, зручності приведу всі статті по Тому 2 в одній замітці, також поміщу у прикріплений пост з найцікавішими, вибраними статтями.

ВИБРАНЕ:

Как внедряли двуязычие на радио УССР, 1977 р.

Как советы "Кобзарь" сокращали, и во Львове украинский язык отменяли.

Русский партиец: "Украина - рассадник национализма и мы её добьем", 1972 г.

Суслов хочет всех в СССР сделать русскими, 1972 г.

В Москве обещали «не форсировать слияние наций», но соврали, 1976 г.

300-летие на украинском, 325-летие - полностью на русском, 1979 г.

О. Гончар усвідомив, що живе в завойованій країні і Росія руйнує націю, 1979 р.

Достоевский и всплеск русского величия с шовинизмом, 1981 г.

О. Гончар о Голодоморе как о геноциде. Подборка.

------------------------------------------------------- далі теж цікаво почитати:

О. Гончар о русских: нам не подходит эта странная цивилизация, 1968 г.

Козаки-разбойники? Нет — антисоветчики! Как и Папа Римский. 1968 г.

Хунвейбіни кидаються лайном, або веселі партзбори, 1968 р.

"Коммунизм - это советская власть плюс русификация". 1969 г.

( Read more... )

Сперва приведу тот отрывок, который в свое время приобрел большую известность. Поскольку никто не давал ссылок (только утверждалось, что это написано в дневниках), именно желание увидеть эту цитату самостоятельно и в контексте подвигло меня прочитать два тома дневников О. Гончара. Итак, вот этот текст:

"Донбас - це ракова пухлина, то відріжте його, киньте в пельку імперії, хай подавиться!Бо метастази задушать всю Україну! Що дає Донбас нашій духовності, нашій культурі? Ковбасний регіон і ковбасна психологія! Єдину українську школу - й ту зацькували... Ні, хай нас буде менше на кілька мільйонів, але це буде нація. Ми здатні будемо відродитись, увійти в європейську цивілізовану сім'ю... А так ніколи ладу не буде. Буде розбій і вічний шантаж"

Не буде долго хранить интригу — такого у Гончара нет. Читал дневник вот здесь, издание 2003 г., третий том. И только сегодня нашел на этом сайте, что этот кусок, якобы, убрал какой-то цензор:

( Read more... )

А ви кажете — Путін. Запис у щоденнику від 07.12.1993 г.:

О. Гончару все було зрозуміло задовго до Путіна, русского міра, кримнаша і навароссії. «Месіанська маячня в них в крові»:

Русские просто бесятся от того, что украинцы без них чего-то добиваются. А вы говорите Путин, Соловьёв..., все началось сразу после развала тюрьмы народов:

О. Гончар відчував симпатію до п. Мстислава (УАПЦ) і всіляко намагався допомогти йому влаштуватись в Україні. Але нічого не вдалось. Гончар якраз був у лікарні, коли патріарх приїхав попрощатись, і зробив дещо несподіване:

До Філарета Гончар симпатії не відчував, навіть описав з обуренням, як Філарет не допустив Мстислава до пам'ятника Шевченку в Каневі.

Гончар зразу зрозумів, яку ідеологію сповідує Солженіцин. Смішний пасаж «навіть в любовних сценах нецікаві... їх тільки й цікавить доля монархії»: 

А вы говорите, Соловьёв, Киселёв... Эта запись в дневнике сделана уже после ГКЧП, но еще до референдума за независимость Украины. А русских уже приучают ненавидеть Украину:

Все так и было, посмотрите предложенную статью «В тему»:

В тему: СССР. Шахтеры Донбасса интересуются стоит ли им говорить на украинском.