tipa_bandera: (Default)

На днях минула чергова річниця окупації Західної України військами радянської Росії, і я згадав, що на честь цієї події на в'їзді у Львів (у 1979 р., до 40-річчя окупації) було поставлено наступний памятник (я його добре пам'ятаю), присвячений «Возз’єднанню народів Західної України з УРСР»:





Памятник "Возз’єднанню народів Західної України з УРСР"

Памятник "Возз’єднанню народів Західної України з УРСР"



Read more... )
tipa_bandera: (шевченко)

Площа Митна (в той час площа Радянська). Западло їм було українською написати, написали на «втором родном»: 

Хоча точно не певен, що 1978 р, але 1970-і точно. 

tipa_bandera: (шевченко)

Львів. Пішов у фірмовий магазин Рошен, щоб купити торт "Київський" Не лише Київського немає — взагалі жодного торта, все розібрали. Пішов в інший магазин Рошен — теж жодного торта. Кляті порохоботи!

tipa_bandera: (шевченко)

О, как я долго мечтал найти подобную информацию, ибо такая статистика была засекречена и официально не публиковалась. В постановлении ЦК КПСС от 1953 г. о русификации западной Украины была следующая статистика по русификации Львовской Политехники:

В Политехническом институте из имеющихся 412 преподавателей на украинском языке проводили свои занятия всего 15, что = 96,4% преподавания на языке соседнего государства.

Итак, информация из записей Ф. Овчаренка по состоянию на май 1957 года:

Спогади / Ф. Д. Овчаренко, ст. 201-202
Спогади / Ф. Д. Овчаренко, ст. 201-202

Итак, по этих данных почти 24% предметов читается на украинском языке — остальное на иностранном, из соседнего государства. Как бы некоторое «покращення», во Львове читают не от 94% на языке соседнего государства, а «всего» 76%. Но это не официальная статистика, а внутренняя информация. Может немного приукрасили (как любили в совке) но будем считать, что постановление немного повлияло на ситуацию. 

Із спогадів вченого, академіка, (з 1968 р. секретаря ЦК КПУ по ідеології) Ф. Овчаренка.

Джерело: Спогади / Ф. Д. Овчаренко; уклад. В. Г. Буткевич. – Київ: Оріяни, 2000 

tipa_bandera: (Default)

История многослойная, от 60-х до конца 70-х. Но я и не подозревал, что в СССР «Кобзарь» редактировали, считали его опасным. Итак, Гончар описывает, что был в УССР такой кремлевский ставленник как Маланчук (секретарь ЦК КПУ по идеологии). И этот товарищ отметился многими украинофобскими «подвигами», один из которых — удаление нескольких поэзий Т. Шевченка из «Кобзаря». Когда после изгнания Маланчука снова выдали обрезанный «Кобзарь» получился скандал:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 413, Том II, 2003 р.
О. Гончар, "Щоденники", ст. 413, Том II, 2003 р.
Read more... )
tipa_bandera: (Default)

Є. Чикаленко розповідає як він їздив до Львова. Грушевський та Франко жили поруч (біля суч. Стрийського парку), отож відвідав обох. Виявляється дружина І. Франка була толстовкою, і так все «упрощала», що розвела безлад на господарстві:

Є. Чикаленко, "Спогади. 1861-1907", ст. 333
Є. Чикаленко, "Спогади. 1861-1907", ст. 333

tipa_bandera: (Default)

Цікавий «наїзд» на галицьку освіту того часу. Після смерті дочки Чикаленко вирішив використати її посаг з користю для громади і хотів дати Грушевському 25 000 рублів (немала сума) на будівлю Академічного Дому у Львові, з умовою, що студентів з т.з. Великої України будуть розміщати в першу чергу. І ще збирався зверху того грошей прислати. Але потім чомусь передумав, та ще й досить різко оцінив якість львівських студентів:

Є. Чикаленко, "Спогади. 1861-1907", ст. 226
Є. Чикаленко, "Спогади. 1861-1907", ст. 226
Read more... )
tipa_bandera: (Default)

Итак, профессор Одесского университета Алексей Маркович поехал во Львов, где захотел купить книги на украинском языке (ибо в свободной России они были запрещены). Только он не сориентировался, что во Львове кроме нормальных книжных магазинов (мдя, намного удобнее украинское слово «кныгарня») есть книжные магазины галицких москвофилов. В такой магазин он и попал. И высказал директору все, что думает о свободной Россиюшке и гадких москвофилах, финансирующихся из России:

Є. Чикаленко, "Спогади. 1861-1907", ст. 223
Є. Чикаленко, "Спогади. 1861-1907", ст. 223
Read more... )
tipa_bandera: (Default)
Ця стаття являється продовженням "Київських діалогів" В. Марченка, дискусії з узагальненим русифікованим українцем із Києва. Уривок про культуру (радше її обмеження) та як українських виконавців змушували співати російською:

Офіційного концерту української народної пісні роки, як не десятиріччя в Києві не було. Я маю на увазі, концерту з винятково народних пісень, без неодмінних у репертуарі російських та радянських.

...Талановиту нову пісню, навіть про кохання, доводиться проштовхувати з титанічними зусиллями. Найяскравіший приклад — Червона рута. Понад рік вона пролежала у Костянтина Огневого, і народний артист республіки не наважувався пустити її у світ. Розповідаючи ж про вишукані пісні — музика Вадима Смогителя, слова Миколи Воробйова, які виконувала колись Марія Стеф'юк, — можу тільки розвести руками. Справді гарні, покладайся на слово. Однак дещо можна і перевірити. Зі Львова якось підряд було кілька передач на інтербачення з чудовою добіркою українських естрадних пісень. Студію одразу засипали листами подяки, проханнями передавати ще. Проте нічого подібного більше не транслювали. Виявляється, припинили вказівкою з Москви. Голубий вогник мусили загасити, щоб
не роздмухувати жовто-блакитного вогнища. Тим концертам бракувало російських номерів.
Отже, і тут, як бачиш, не звичайна конкуренція.

Read more... )
tipa_bandera: (Default)
Официально ZX Spectrum в СССР не поставлялся, но запрет на импорт не помешали девайсу покорить одну шестую часть суши. Не помешали даже отсутствие Zilog Z80* (позднее в стране создадут свой аналог) и нехватка кастомной микросхемы ULA. Первыми Spectrum клонировали специалисты ОКБ Львовского политехнического института (в те времена — секретного режимного предприятия), причём исключительно на отечественных комплектующих. «Львовская схема» пошла в народ. С заводов начали пропадать микросхемы памяти РУ5 — спектрумисты-любители таскали их в таких масштабах, что даже выполнение госзаказов иногда оказывалось под угрозой.

*«В нём стоял процессор Zilog Z80, и поэтому из-за дурацких запретов его нельзя было ввозить в Советский Союз. Ведь тогда была холодная война», — вспоминает Дикинсон.

Отсюдаво: https://4pda.ru/2017/04/23/340659/?utm_source=rm_eval_g


tipa_bandera: (Default)
KRASNOPILLYA, SUMY, UKRAINE, WINTER 1941, SUPPLY TRUCKS BESIDE WINDMILL, 94. INFANTRY DIVISION. MERCEDES DIESEL L3000


Read more... )




tipa_bandera: (Default)
Пропоную ознайомитись з уривком із праці "НАЦІОНАЛЬНІ ВІДНОСИНИ У ЛЬВОВІ В 1950–1970-х РОКАХ ОЧИМА МІГРАНТІВ ІЗ СІЛ" (Галина БОДНАР Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра новітньої історії України).

Національні відмінності серед мешканців Львова виявлялися передусім у мові спілкування. Наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років засилля російської мови відчувалося в усіх сферах публічного життя Львова і, на думку мігрантів, у близькому майбутньому місту загрожувала повна русифікація. Попри чисельну міграцію до Львова україномовних сільських мешканців, на вулицях міста українську і російську мову можна було почути в однаковій мірі. Спілкування російською вважалося престижним. У відповідь на звернення російською нею здебільшого намагалися й відповісти. За необхідності під час розмови могли переходити з української на російську мову і практично ніколи – з російської на українську. Українське поступалося російському в мішаних сім’ях, які зазвичай були російськомовними. До української мови ставились упереджено, вона вважалася сільською і нею спілкувалися лише “прості люди”: “[…] її ніхто не визнавав, не гордився, […] було гарно і модно говорити російською”.
Read more... )

tipa_bandera: (Default)
Я раньше уже упоминал воспоминания моего отца, как в Львовском Политехническом институте, в рамках всеобщей русификации, их обучение было переведено на российский язык. Наконец попалась более подробная статистика по этому вопросу:

Значительные усилия были направлены на "культурное" освоение большевистской властью западных регионов Украины. Для увеличения "образовательного уровня населения" и распространения коммунистической идеологии туда направлялись тысячи советских и комсомольских работников, учителей, врачей, инженерно-технических работников, специалистов сельского хозяйства. Уже с начала 1950-х годов в западноукраинских вузах подавляющее большинство дисциплин преподавалась на российском языке. Например:

Во Львовском торгово-экономическом институте все 56 дисциплин преподавались на российском;
В Лесотехническом институте из 41 одной дисциплины на украинском излагалось всего 4;
В Политехническом институте из имеющихся 412 преподавателей на украинском языке проводили свои занятия всего 15.

В университете им. Франка из имеющихся 295 преподавателей на украинском языке проводили свои занятия всего 49.

Аналогичная ситуация была в педагогическом, сельскохозяйственном и полиграфическом институтах г. Львова.


Оригінал українською )

Profile

tipa_bandera: (Default)
tipa_bandera

March 2025

S M T W T F S
      1
2345678
91011121314 15
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Apr. 23rd, 2025 02:52 pm
Powered by Dreamwidth Studios