На днях минула чергова річниця окупації Західної України військами радянської Росії, і я згадав, що на честь цієї події на в'їзді у Львів (у 1979 р., до 40-річчя окупації) було поставлено наступний памятник (я його добре пам'ятаю), присвячений «Возз’єднанню народів Західної України з УРСР»:
О, как я долго мечтал найти подобную информацию, ибо такая статистика была засекречена и официально не публиковалась. В постановлении ЦК КПСС от 1953 г. о русификации западной Украины была следующая статистика по русификации Львовской Политехники:
В Политехническом институте из имеющихся 412 преподавателей на украинском языке проводили свои занятия всего 15, что = 96,4% преподавания на языке соседнего государства.
Итак, информация из записей Ф. Овчаренка по состоянию на май 1957 года:
Итак, по этих данных почти 24% предметов читается на украинском языке — остальное на иностранном, из соседнего государства. Как бы некоторое «покращення», во Львове читают не от 94% на языке соседнего государства, а «всего» 76%. Но это не официальная статистика, а внутренняя информация. Может немного приукрасили (как любили в совке) но будем считать, что постановление немного повлияло на ситуацию.
Із спогадів вченого, академіка, (з 1968 р. секретаря ЦК КПУ по ідеології) Ф. Овчаренка.
Джерело: Спогади / Ф. Д. Овчаренко; уклад. В. Г. Буткевич. – Київ: Оріяни, 2000
История многослойная, от 60-х до конца 70-х. Но я и не подозревал, что в СССР «Кобзарь» редактировали, считали его опасным. Итак, Гончар описывает, что был в УССР такой кремлевский ставленник как Маланчук (секретарь ЦК КПУ по идеологии). И этот товарищ отметился многими украинофобскими «подвигами», один из которых — удаление нескольких поэзий Т. Шевченка из «Кобзаря». Когда после изгнания Маланчука снова выдали обрезанный «Кобзарь» получился скандал:
Є. Чикаленко розповідає як він їздив до Львова. Грушевський та Франко жили поруч (біля суч. Стрийського парку), отож відвідав обох. Виявляється дружина І. Франка була толстовкою, і так все «упрощала», що розвела безлад на господарстві:
В тему: Одесский профессор зашел не в тот магазин во Львове и был уволен и лишен пенсии, 1895 г.
Цікавий «наїзд» на галицьку освіту того часу. Після смерті дочки Чикаленко вирішив використати її посаг з користю для громади і хотів дати Грушевському 25 000 рублів (немала сума) на будівлю Академічного Дому у Львові, з умовою, що студентів з т.з. Великої України будуть розміщати в першу чергу. І ще збирався зверху того грошей прислати. Але потім чомусь передумав, та ще й досить різко оцінив якість львівських студентів:
Итак, профессор Одесского университета Алексей Маркович поехал во Львов, где захотел купить книги на украинском языке (ибо в свободной России они были запрещены). Только он не сориентировался, что во Львове кроме нормальных книжных магазинов (мдя, намного удобнее украинское слово «кныгарня») есть книжные магазины галицких москвофилов. В такой магазин он и попал. И высказал директору все, что думает о свободной Россиюшке и гадких москвофилах, финансирующихся из России:
Офіційного концерту української народної пісні роки, як не десятиріччя в Києві не було. Я маю на увазі, концерту з винятково народних пісень, без неодмінних у репертуарі російських та радянських.
...Талановиту нову пісню, навіть про кохання, доводиться проштовхувати з титанічними зусиллями. Найяскравіший приклад — Червона рута. Понад рік вона пролежала у Костянтина Огневого, і народний артист республіки не наважувався пустити її у світ. Розповідаючи ж про вишукані пісні — музика Вадима Смогителя, слова Миколи Воробйова, які виконувала колись Марія Стеф'юк, — можу тільки розвести руками. Справді гарні, покладайся на слово. Однак дещо можна і перевірити. Зі Львова якось підряд було кілька передач на інтербачення з чудовою добіркою українських естрадних пісень. Студію одразу засипали листами подяки, проханнями передавати ще. Проте нічого подібного більше не транслювали. Виявляється, припинили вказівкою з Москви. Голубий вогник мусили загасити, щоб
не роздмухувати жовто-блакитного вогнища. Тим концертам бракувало російських номерів. Отже, і тут, як бачиш, не звичайна конкуренція.
( Read more... )
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
timeasmymeasure
