(no subject)

Українські більшовики хочуть митницю з Росією, 1924 р.

Схожа ситуація була у Шелеста, коли він захотів вільно торгувати на зовнішніх ринках, а його за це звинуватили в «ущемлении прав русскоязычных» в УРСР, перейменуванні вулиць та українізації — все те саме, що й тепер в Москві говорять. Ідеї незалежності в торгівлі були з самого початку СРСР:

Сергій Єфремов, «Щоденники, 1923-1929», ст. 183

Джерело: Сергій Єфремов, «Щоденники, 1923-1929», ст. 183

Комуніст-агітатор та селянин. Анекдот 1925 р.

Та, мабуть, слухає, бо і комуністів вже нема:

20 лютого (1925р.). З новітнього фольклору. Розмовляють комуніст-агітатор і селянин. «В Бога віруєш?» —  «Та вірую». — «І молишся?» — «Молюся». — «Ну, що ж, як був Микола — за Миколу молився?» — «А таки молився». - «А тепер за кого?» —  «А тепер за вас от молюся». —  «Ну, і слухає тебе твій Бог?» - «А, мабуть, слухає, бо Миколи вже немає...».

Джерело: Сергій Єфремов, «Щоденники, 1923-1929»

Ужасы эпохи украинизации. Как проходили экзамены, 1925 г.

Русский шовинист любит эту тему — как чиновников русифицированных городов заставляли переходить на язык подавляющего большинства населения Украины. И был там такой ужас — экзамен на знание украинского языка. Только все было совсем не страшно, на эти экзамены не особо обращали внимания, а иногда просто выгоняли знающих украинский, дабы освободить место для тех, кто его не знает (наверное для своих):

Сергій Єфремов, «Щоденники, 1923-1929», ст. 207

Не всегда было так грубо, кажется Шевелёв описывал, как требование знать украинский тупо игнорировалось — и все, никто ничего не мог сделать. Уволить могли разве какого-то мелкого клерка. А потом дождались 1930-х, и можна было и не знать. 

Джерело: Сергій Єфремов, «Щоденники, 1923-1929», ст. 207