Шок. Статистика русификации Украины и Белоруси за 18 лет, 1988 г.

[tipa_bandera]

Не зря Госкомпрессы считали, что в СССР будет использоваться только русский язык. Статистика за 1988 год это прекрасно иллюстрирует. Особый интерес этой таблицы, что там статистика за 18 лет. Итак, смотрим на бодрый процесс русификации Украины:

1970 год. Согласно переписи в Украине пр. 80% украинцев. А наименований книг печатают на украинском меньше 40%. Интересно сравнить низкий показатель наименований и довольно высокий показатель тиражей. По факту книг на украинском мало, а тиражи огромные. Это наводит меня только на одну идею: это никому ненужные пропагандистские книги/брошюры которых было немного, но которые печатались огромнейшими тиражами. 

А общая русификаторская тенденция очевидна, падали как показатели печатных единиц, так и тиражи. 

А вот статистика по Белоруси, вообще печалька:

Оригинал:

Источник, стр. 370-371

Источник для статистико по годах. 

Comments

[ukurainajin.livejournal.com]

Ну, середній одноразовий наклад 30-45 тис. для СРСР це нормально. У мене зараз під рукою з радянських книжок лише російський «де Бражелон» (180 тис.), але я при нагоді можу подивитися щось українськомовне. Інша річ, що у переліку, певно, було не так вже й багато чогось корисно-популярного. Питався в батьків, казали що майже нічого путнього не було в продажу. У мене лише декілька популярних дитячих книжок. У Харкові дефіцитом були їхні російськомовні відповідники, а ці виявилися помірно доступними.

[tipa-bandera.livejournal.com]

По 1970 році все одно дивно виглядає. Якщо я візьму кількість найменувань і розділю на тираж, то вийде така ситуація:

Не вірю, що російські книги/брошури виходили такими низькими тиражами. Швидше можливий варіант, що там були якісь брошюри, що випускались малими тиражами, типу методичок.
На 1988 рік це виглядає так:

Гляну статистику, там здається було по видах літератури сортування, може щось проясниться

[ukurainajin.livejournal.com]

Це у мене той випадок, коли особисті враження здаються правдоподібнішими за статистику :) Пояснюю ситуацію станом на 80-і з їхнім дефіцитом. Батьки мої любили книжки. Читали, звісно, щось цікаве, а не будь-що. Водночас були невибагливими до мови: якщо цього неможливо купити російською, а українською є, то його б неодмінно купили. Так от, у нас вдома немає жодної дорослої української книги, крім оцієї, що на малюнку, і «Таємничого острова» Жуля Верна, якщо їх можна вважати дорослими. Ані технічної, ані науково-пізнавальної, ані гостросюжетної, ані світової класики. Батько навіть скуповував по букіністичних крамницях примірники популярної літератури іноземними мовами. Наприклад, «Naszyjnik królowej» Дюма я дотепер бачив і читав лише польською. Водночас російськомовні хіти «діставали», позаяк у вільному продажу їх не було. Отже не можна стверджувати, що їм надавали перевагу — певно, українських перекладів у крамницях теж було не густо. Начебто, подеколи приятелі позичали щось почитати з власного.
Усі українські книжки в нас — дитячі, та й тих небагато. Перше з дорослого, що з'явилося вдома — «Історія України-Русі» Миколи Аркаса (1990).

(https://uk.wikipedia.org/wiki/Пригоди_капітана_Небрехи)

[tipa-bandera.livejournal.com]

Була і в нас книга Таємничий Острів українською. Навіть не знаю якого року випуску, по на середину 80-х вже була затерта до дір, зачитана.