tipa_bandera | До 1924 р. листи українською навіть не читали.

Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет навіть просив не писати їм українською, бо не розуміють. Отож Єфремов, щоб його лист точно прочитали, написав російською. За що й отримав зауваження:

25 лютого [1924р.] Не анекдот, але од усякого анекдота краще. До Академії прийшла відповідь на мій папір про полтавські музеї. Сповіщають Академію, що полтавським властям звелено («Запропоновано») не чіпати музеїв, документ додає: «Разом з цим Секретаріят ВУЦВК висловлює своє здивування з приводу того, що Всеукраїнська Академія наук, звертаючись до Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, пише російською мовою. Виходить, ніби Всеукраїнська Академія наук ігнорує розпорядженням (!) Радянського Уряду, щодо рівноправности мов та найширшого розвитку української мови на Вкраїні». Підписали: Буценко, Зорін. Давно я так не сміявся весело, як тоді, коли читав цього документа!... Шкода, що не можна відповісти Буценкові з Зоріним, що практика у них у ВУЦВК’ові була досі така, що українських паперів просто не читали і нашим делегатам ще торік заявляли, що навіщо, мовляв, пишете мовою, якої ми не розуміємо? Отже доводиться в таких наглих випадках, як полтавський, вживати російської мови, щоб прочитали і почухались. І раптом - он який, за Божою допомогою, поворот стався: совітські обрусителі обороняють українську мову од мене... Ну, як же не зрадіти?

Джерело: Сергій Єфремов, «Щоденники, 1923-1929», ст. 77-78