Історія України

Вчора став випадковим свідком однієї дискусії. Дійові особи: продавщиця із кіоску біля будинку (розмовляла українською) та якийсь типок із візуально наявними ознаками схильності до зловживання спиртовмісними напоями (розмовляв російською). 

Загальна суть дискусії (як я зрозумів) полягала в тому, що дядько був прихильником СРСР, а тітонька прихильницею незалежності. І тут я чую таке, чого і не сподівався: дядько видав пасаж на кшталт «а вот какоє вкусноє било савєтскає марожєнає, а тєпєрь што?». Це в наших інтернетах над цим кепкують, а в реальному світі це все ще козирний аргумент. Але тітонька виявилась досить освіченою і розказала совконостальгуючому про те, що немає ніякого савєтского морозива, а рецептуру та обладнання привезли з Америки. «Вивчай історію по нормальних книгах» — сказала вона йому. Але дядько не здавався і висунув наступний аргумент: «А фільми какіє снімалі. Вот тєбє камєдія Бріліантовая рука нравітся? А тєперь што?... На жаль я мав їхати і не дослухав.

Але це дуже цікава ілюстрація менталітету деякої частини населення. Україні не потрібна незалежність, бо колись якийсь режисер з Москви зняв хороший (на той час та місце) фільм, а ще тому, що їм видається, що морозиво в СРСР було смачніше ніж сучасне. І це сприймається як серйозні аргументи.