"Дні Турбіних" як антиукраїнска пропаганда, та контрудар харківського театру, 1928 р.

[tipa_bandera]

В 1928 році була написана вистава про сімейний конфлікт прихильників українізації та русифікації «Мина Мазайло», М. Куліш. З цієї трагікомедії теж можна виудити цікаві настрої часу, аргументи та ідеї, що гуляли у суспільстві. 

Почну із тьоті з Керчі (приїхала в Харків на сімейні розбірки з приводу зміни прізвища голови сімейства з українського на російське). Вона тут представляє клас типових російських шовіністів. Отож, процитую її обурення від того, що в Україні навіть члени партії говорять українською та про «Дні Турбіних» як дороговказ для ставлення до українців:

Т ь о т я— Не розумію. Тоді у вас якась друга партія. У нас, у Курську, нічого подібного! Нічого подібного! Всі говорять руською мовою. Прекрасною московською мовою, жаль тільки, що нам її трошки попсували євреї, що їм тепер дозволено жити у Курську. Та не про це, мої милі, я взялася вам сказати. Дуже жалько, дуже жалько, що у вас не виставляють на театрі "Дні Турбіних" — я бачила в Москві. Ах, мої ви милі, "Дні Турбінах". Це ж така розкіш. Така правда, що якби ви побачили, які взагалі осоружні, огидливі на сцені ваші українці, ви б зовсім одцуралися цієї назви... Грубі, дикі мужлани! Телефон попсувався, дак вони... Ха-ха-ха... трубку чоботом почали лагодити, об стіл, об стіл її, — бах, бах. Ідійоти! І хоть би один путній, хоть трішки пристойний був. Жодного! Ви розумієте? — Жодного! Всі, як один, дикі й жорстокі... Альошу, милого, благородного Альошу вбили, та як убили!... Якби ви, панове, знали, яка це драМ а т ична сцена, коли Альошина сестра довідується, що брата її вбито! Я плакала... (Утерла сльози). І тобі, Моко, після цього не сором називатися українцем, не сором поставати проти нового папиного прізвища! Та в "Днях Турбіних" Альоша, ти знаєш, як про українізацію сказав: все це туман, чорний туман, каже, і все це минеться. І я вірю, що все оце минеться. Зостанеться єдина, неподільна...М о к і й. Г у б а. Т е р т и к а, навіть Д я д ь к о Т а р а с:—Що-о?!Т ь о т я хитро:— СРСР...

Отож, автор вистави показує типового ватника-1928, який певен, що соромно називатись українцем, що українці це дикі люди та мужлани, висловлює сподівання, що українізація зникне. Цікаво, що кинули камінь в сторону популярної в Москві антиукраїнскої вистави. 

Також дуже тонкий хід з «зостанеться єдина та неподільна  Росія СРСР». Путін тепер не соромиться і відкрито говорить, що «СССР ето Рассія».

У виставі багато цікавих фраз та діалогів, отож Далі буде.

Джерело.