О. Гончар усвідомив, що живе в завойованій країні і Росія руйнує націю, 1979 р.

От і все, все стало зрозуміло навіть члену КПУ та кандидату в члени ЦК КПРС. Свято комсомолу в завойованій росіянами країні: 

О. Гончар, "Щоденники", ст. 373-374, Том II, 2003 р.

В тему: Чтобы в УССР произнести доклад на украинском надо убедить чиновников, 1977 г.

300-летие на украинском, 325-летие - полностью на русском, 1979 г.

В Москве обещали «не форсировать слияние наций», но соврали, 1976 г.

На форумі ЮНЕСКО радянський делікатес — пиріжки-тошнотіки, 1979 р.

Поїхав О. Гончар на форум миру ЮНЕСКО у Франції. Кожна країна представила свої делікатеси, савєцкій саюз зганьбився. Краще б чебуреки запропонували:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 387, Том II, 2003 р.

Радянські читачі проти наклепів на бандерівців, 1980 р.

Досить цікава історія. Гончару незручно за його передмову до збірника про злочини бандерівців. Особливо, коли її почали друкувати окремо від збірника. Гончар м'яко натякає, що відмовитись від написання передмови не міг, і написав лише тому, що начебто були безсумнівні факти злочинів. А коли його текст почали використовувати в антибандерівскій пропаганді — то не лише він був незадоволений, навіть читачі почали йому посилати критичні листи:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 398, Том II, 2003 р.

1980 рік, а високотитулований радянський письменних вже не хоче виглядати огульно антибандерівським пропагандистом.

Как советы "Кобзарь" сокращали, и во Львове украинский язык отменяли.

История многослойная, от 60-х до конца 70-х. Но я и не подозревал, что в СССР «Кобзарь» редактировали, считали его опасным. Итак, Гончар описывает, что был в УССР такой кремлевский ставленник как Маланчук (секретарь ЦК КПУ по идеологии). И этот товарищ отметился многими украинофобскими «подвигами», один из которых — удаление нескольких поэзий Т. Шевченка из «Кобзаря». Когда после изгнания Маланчука снова выдали обрезанный «Кобзарь» получился скандал:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 413, Том II, 2003 р.

( Read more... )