Заместитель премьера Бангкока опустил советскую делегацию, 1981 г.

Хорошо, что с премьером не встречались:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 450-451, Том II, 2003 р.

Прикольна фішка One Note - пошук тексту в картинках.

Виявив, що One Note (де я зберігаю багато заготовок і цитат) може шукати не лише в тексті, але і в картинках. Ось мій пошук по слову Москва і програма підфарбовує жовтим це слово в скріншоті:

Якщо працюєте зі скріншотами, то потім можете шукати текст в картинках — це круто. Шкода, що немає списку результатів пошуку як в Ворді.

Москва - витрина убогости и бескультурья, 1981 г. Печать варварства

Дым отечества не сладок. После возвращения из Бангкока в родную говень все злит:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 452, Том II, 2003 р.

В Москве уже бухали по черному, безрадостно и хмуро:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 384, Том II, 2003 р.

А вот сравнивает римский и украинский народ, что-то не в восторге от «советских ценностей»:

( Read more... )

Как сжигали украинские культурные ценности, 1977 г.

Я существенно дополнил и расширил заметку о том как с целью уничтожения украинской школы №92 в г. Киев её сожгли. Так украинофобам было проще всего «решить проблему» в ситуации когда было серьезное противодействие закрытию со стороны крупных фигур украинской интеллигенции. Добавил цитаты из дневника о поджогах других культурных ценностей. Если интересуетесь — читайте здесь. 

Валентин Катаєв — советский ватник

Катаев на на подмосковной даче рассуждает о нелюбви хохлов и кацапов и хочет Навароссию как Путин: 

О. Гончар, "Щоденники", ст. 506, Том II, 2003 р.

Джерело.

Ліна Костенко дала ляпаса директору філармонії, 1982 р.

Запис від 21.03.1982:

О. Гончар, "Щоденники", ст. 506, Том II, 2003 р.

Ось як цю ситуацію описують тут:

Відома акторка Ніла Крюкова, створивши з Костенко моновиставу за "Марусею Чурай", збиралася презентувати її у Київській філармонії. Проте філармонійне керівництво в останній день вимагало від неї повністю передрукувати текст, хоча книжка вже вийшла, а потім перенесло прем’єру до клубу "Арсеналу". Костенко відповіла на приниження привселюдним ляпасом, і не кому-небудь, а директорові філармонії. Цей випадок зафіксував у своєму щоденнику Олесь Гончар.

Гончар неодноразово згадував у щоденнику Ліну Костенко, в основному про те, що її пригноблюють.