tipa_bandera: (Default)

Спогади доньки видатного українського драматурга Михайла Старицького. Вона загинула від рук НКВД у 1941 році. Отож, вона згадує про те, як росіяни, т.з. «корєнниє жітєлі Кієва», насміхались над усім українським. Одним словом, добре відомий теплий, ламповий русскій шовінізм: 


Ми були першими українськими дітьми. Не тими дітьми, що виростають в селі, в рідній сфері, стихійними українцями, — ми були дітьми городянськими, яких батьки виховували вперше серед ворожих обставин свідомими українцями зі сповитку.

Нас було небагато таких українських родин... На той час серед київської російської інтелігенції, або, вживаючи краще вже витерте слово, — буржуазії, панували недобрі відносини до всього українського, а найбільше до самих "украйнофилов"; в найкращім разі це були якісь глузливі відносини, немов до "блаженненьких" — дурників.

Можна собі уявити, як переймали од батьків такі відносини діти, що, як відомо, переймають швидше за все саме недобре і мають так багато жорстокости в серці. Ми говорили по-українськи, і батьки говорили до нас по-українськи; нас вбирали дуже часто в українські вбрання.

І звичайно, і тим, і другим звертали ми на себе увагу, а разом з нею глум, посміх, кепкування, презирство. О, багато довелося прийняти нашим маненьким серцям гірких образ, незабутніх... Як дикі звірки, що з дитинства звикають до самооборони, ми повинні були змалку давати на кожнім кроці одсіч. Бідний молодий дитячий розум, бідне маненьке серце, — образою й зневагою отруєно їх з веселих, дитячих літ!

Я пам'ятаю, як з сестрою гуляли ми якось в Ботанічнім саду, звичайно, в українському вбранні, балакали між собою по-українськи. Нас взяли на глум, зчинилася гидка сцена: діти, а за ними й бонни та няньки почали глузувати з нас, з нашого вбрання, з нашої "мужицької" мови. Сестра вернулася додому з ревними слізьми. З цього приводу написав тато вірш, присвячений їй: "Не сумуй, моя доле кохана".

ExpandRead more... )
tipa_bandera: (шевченко)

Хотели рассказать о важности изучения языка РСФСР и проговорились, что в столице УССР обучение тоже на языке РСФСР:

Коляска І. «Освіта в радянській Україні», ст. 124
Коляска І. «Освіта в радянській Україні», ст. 124
ExpandRead more... )
tipa_bandera: (Default)

Спершу як українець із земель війська Донського посмів в 1902 році публічно виступати українською. Але він зробив це в Санкт-Петербурзі, і йому за те нічого не було. В Україні на нього зразу би скаргу написали:

На весні 1902 р. Д. Мордовець промовляв українською мовою на шевченківському святі в Санкт-Петербурзі в будинку Шляхетського зібрання, річ неймовірна для Києва чи Одеси

А ось і сміливі галичани, котрі на заборону виступати українською відмовились виступати взагалі. Виступаючі із підросійської України так звикли підкорятись шовіністичним законам Росії, що говорили російською:

На археологічному конґресі в Києві 1899 р. вчені з підавстрійської України мали намір читати доповіді українською мовою (слов'янські мови, як правило, допускалися на тих конгресах). Коли урядові чинники заборонили їм це робити, вони демонстративно відмовилися від будь-якої участи в нарадах. Одначе, вчені з підросійської України до них не приєдналися, а слухняно послугувалися російською мовою

Не даремно і тепер москалі так ненавидять галичан. А ось інша історія, галичанам дозволили говорити українською в Полтаві (може повважали за іноземців). Але коли місцеві ризикнули — на них «наїхав» міський голова:

ExpandRead more... )

Profile

tipa_bandera: (Default)
tipa_bandera

March 2025

S M T W T F S
      1
2345678
91011121314 15
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

Expand All Cut TagsCollapse All Cut Tags
Page generated Jul. 16th, 2025 06:07 pm
Powered by Dreamwidth Studios