Франко відганяє дух Драгоманова, 1909 р.

Доволі сумна історія, про яку я навіть не знав. Знав, що жінка Франка мала психічні розлади, а виявляється і з Франком сталась подібна біда:

Є. Чикаленко, "Щоденник 1907-1917 р." ст. 57

Ще й таке було:

З «Нарису історії української літератури» в останню хвилину перед виходом у світ, у друкарні, викреслили фразу про те, що йому, Франкові, перешкоджали працювати духи.

Киевский чиновник: "нет никаких украинцев и малоросов - все мы русские", 1909 г.

Сына Чикаленка арестовали по возвращению с Швейцарии (тогда была череда трусов из-за годовщины Полтавской битвы). Чикаленко пошел вызволять сына и произошел такой интересный разговор на российском языке м каким-то чинов в гражданском (первая фраза этого чиновника):

Є. Чикаленко, "Щоденник 1907-1917 р." ст. 72

По тону, яким цей добродій “в піджаку” говорив зо мною, я упевнився, що це був начальник Київського охранного відділу, та й прикмети кажуть, що це всесильний тепер у Києві прапорщик запасу Кулябка. 

Единый русский народ от Одессы до Варшавы, 1909 г.

Є. Чикаленко, "Щоденник 1907-1917 р." ст. 88

Как киевский цензор требовал напечатать его ответ на русском языке. 1910 г.

Был в Киеве такой лютый цензор украинофоб. И страшно не хотел, чтобы его слова даже были напечатаны на «выдуманном жаргоне» — как он ласково, по-братски называл украинский язык, — даже судом стращал. Но не все так просто:

Є. Чикаленко, "Щоденник 1907-1917 р." ст. 97

В тему (упоминание Флоринского в худ. литературе): "Комора" = сепаратизм, польська інтрига та “происки жидовствующей печати”.