Был в Киеве такой лютый цензор украинофоб. И страшно не хотел, чтобы его слова даже были напечатаны на «выдуманном жаргоне» — как он ласково, по-братски называл украинский язык, — даже судом стращал. Но не все так просто:
В тему (упоминание Флоринского в худ. литературе): "Комора" = сепаратизм, польська інтрига та “происки жидовствующей печати”.
Оповідання М. Левицького «Хатнє лихо» дуже кумедне та іронічне, але просякнуте натяками на реальні факти. Для прикладу в наступному уривку умовний Іван Опанасович (розказує головному герою чому боїться давати гроші на пам'ятник Шевченку) згадує Флоринського — а це реальний персонаж, лютий цензор-українофоб:
– ...Як по-вашому: стара комора при пекарні у Флоровському манастирі – крамольна річ? Я тільки очі витріщив і руками розвів. – А правда, дивуєтесь? Ну, то слухайте. Прочитав я оце колись в історичному товаристві Нестора Літописця дуже цікавий доклад: “Къ вопросу о времені постройки старой “коморы” при пекарнѣ Флоровскаго женскаго монастыря.” Дуже цікаві й цінні матер’яли зібрав. Що ж ви собі думаєте? Як напався Флоринський за те слово “комора”, як почав доводити, що це я навмисне, через свій сепаратизм, кажу: комора, а не кладовка... Боже мій! Обвинуватив мене, що я добиваюсь республіки на Вкраїні й хочу бути її презідентом, притачав сюди й мою колишню приязнь з Драгомановим, була тут і польська інтрига й “происки жидовствующей печати”!.. Насилу живий вихопився я звідтіля. Нехай вам пусто буде, думаю. Ніяких тепер – не то що докладів: носа свого туди не покажу! Цур йому з такими вченими!
Думаю, багато зворотів і звинувачень дійсно озвучувались Флоринським. Чикаленко його згадував, може щось надибаю в щоденниках.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
timeasmymeasure
