![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Напишу спочатку те, що хотів написати в кінці. А в Росії таку ж дурню писали, роботу лінгвістів клеймили як «націоналізм»? Чи лише для боротьби із українською мовою такі пасажі використовували? Питання риторичне.
Добре, трохи перепочили від войовничого українського мовного фашизму, як нова напасть! Багато відомих українських письменників — націоналісти, самі подивіться:
З 17 поданих прикладів 12 взято з літературної мови — з творів Квітки, Куліша, Стороженка, п'ять з етнографічних матеріалів. Отже хоч автор в передмові й зазначає, що об'єкт його дослідження „народна” мова, але дуже й дуже часто він використовує мову літературну, особливо там, де вона не йде всупереч авторовим твердженням, та ще й подає її, як „мову народну”. Найбільше автор використовує мову Куліша, Квітки, Марка Вовчка, Мирного, Котляревського, Олеся, зрідка — Заливчого, Хвильового, Нечуя-Левицького, Франка, О. Вишні. Використовує також деяких письменників XVII — XVIII ст., але подається це все, як мова „народна”. Як бачимо, галерея письменників підібрана за виразно націоналістичною ознакою.
Ось більш детально про кількох письменників-націоналістів:
( Read more... )
