tipa_bandera | Entries tagged with квітка

Напишу спочатку те, що хотів написати в кінці. А в Росії таку ж дурню писали, роботу лінгвістів клеймили як «націоналізм»? Чи лише для боротьби із українською мовою такі пасажі використовували? Питання риторичне.

Добре, трохи перепочили від войовничого українського мовного фашизму, як нова напасть! Багато відомих українських письменників — націоналісти, самі подивіться:

З 17 поданих прикладів 12 взято з літературної мови — з творів Квітки, Куліша, Стороженка, п'ять з етнографічних матеріалів. Отже хоч автор в передмові й зазначає, що об'єкт його дослідження „народна” мова, але дуже й дуже часто він використовує мову літературну, особливо там, де вона не йде всупереч авторовим твердженням, та ще й подає її, як „мову народну”. Найбільше автор використовує мову Куліша, Квітки, Марка Вовчка, Мирного, Котляревського, Олеся, зрідка — Заливчого, Хвильового, Нечуя-Левицького, Франка, О. Вишні. Використовує також деяких письменників XVII — XVIII ст., але подається це все, як мова „народна”. Як бачимо, галерея письменників підібрана за виразно націоналістичною ознакою.

Ось більш детально про кількох письменників-націоналістів:

( Read more... )

Це початок незакінченої комедії Квітки-Основ'яненка. Автограф чорновий. Датується початком 30-х років, за водяними знаками на папері – 1831.

Малороссийская опера в трех действиях

Лица

Прокопий Степанович Брекуд.

Явдоха – жена его.

Векла – дочь их.

Венедикт Кнышевский – приходской дьячек.

Мартын Голопенко – обыватель.

Василий – русский работник.

Действие в Харькове, в подгородней слободе.

Когда русский Василий узнает, что мать его девушки хочет выдать её за другого, то говорит следующий спич:

Мудрены мне эти хахлы! У них все навонтараты. Жена командует мужем! Эка народ некрещеной! Нет, вот как у нас-то: матушка моя и постарше батюшки годов двадцать, когда и не больше, а уж как велит што, да еще не скоро сделает, так уж только держись. Пойдет дым коромыслом, так што и из избы святых вон выноси. Смотри-ка, брат Феколушка! до чего бог приведет, оставляй-ка эти хахлацкие манеры, а поступай по нашему хрестьянскому закону: из моей воли ни на пядь!

Далее Векла рассказывает как хочет стать московкой, а Василий требует оставить "свою хохлацкую поговорку":

( Read more... )

Сколько-нибудь у достаточного обывателя горелка кроме обыкновенных порций утром, пред обедом и ужином в угощение не входит. В уездных же городах и селениях «все еще идет по-старому».

Украинцы, Г.Ф.Квитка-Основьяненко
Вперше надруковано в журн. «Современник», 1841, т. XXI, кн. 1, розд. «Этнография», с. 75 – 85. Без підпису. Авторство засвідчено П. О. Плетньовим (див.: Данилевский Г. П. Украинская старина, Харків, 1866, с. 281).

Із прохання Григорія Квітки-Основ'яненко до видавця (я так розумію до Метлинського). Якась плутана класифікація москалів:

До того перераховував письменників, що пишуть українською, закликав перекладати з московської на українську. Не все ж для москалів писати:( Read more... )

Із листа Є. Гребінки до Квітки-Основ'яненко, 14 вересня 1838 р.:

Джерело, ст. 273-274

Из письма В. Даля-Луганского к Квитке-Основьяненко (схожие идеи он высказывает и в 1860 г.):

Источник, стр. 272-273

Из предыдущей заметки можно понять, что Квитка-Основьяненко не знал украинского языка, и самостоятелно его выучил. Очень интересная история, когда он убеждает украинского писателя в том, что на украинском языке можно писать не только "комедии" (бытовало такое мнение):